Корозійна тривкість епоксикомпозитних покривів для транспортної галузі в агресивних середовищах

Анотація

Для формування композитних матеріалів і захисних покриттів для транспортної галузі використано епоксидний діановий олігомер ЕД-20, модифікатор 2,4-диаміноазобензол-4'-карбонова кислота, твердник поліетиленполіамін, мікродисперсні частки синтезованої високовольтним електророзрядом порошкової шихти і суміш дискретних волокон. Досліджено вплив агресивних середовищ (нафта, бензин, морська вода, ацетон, NаOH (50 %), HCl (10 %) і H2SO4 (10 %)) на корозійну тривкість розроблених композитних
матеріалів із різним вмістом інгредієнтів. Результати експериментальних досліджень дозволяють стверджувати, що найменше набухання спостерігається для зразків композиту, що містить компоненти за такого співвідношення – модифікований зв’язувач : мікродисперсний наповнювач у вигляді синтезованої порошкової шихти (Fe (70 %) + Ti (10 %) + TiC (15 %) + Fe3C (5 %)) (d = 10–12 мкм) : суміш дискретних волокон (модал (42 %), поліакрил (38 %), поліамід (38 %)) – 100 : 0.05 : 0.10. Використання такого композиту у вигляді захисних покриттів засобів транспорту забезпечить порівняно з модифікованою епоксидною матрицею зменшення проникності агресивних середовищ у: 1.5–1.7 раз при експлуатації у нафті і бензині; 1.6–1.8 раз при експлуатації у морській воді, ацетоні і розчині NаOH (50 %); 3.0 та 2.5 раз при експлуатації у розчинах (10 %) соляної і сірчаної кислот відповідно. Підвищення корозійної тривкості
порівняно з матрицею зумовлено зменшенням кількості полімеру в розробленому матеріалі та підвищеною його когезійною міцністю, що передбачає збільшення проникнення молекул корозійно-активних агентів під
час їхньої дифузії в об’єм композиту за рахунок наявності добавок.